На прес-конференції в п’ятницю Шон Даффі, міністр транспорту, намагався пояснити, чому Федеральне авіаційне управління не дозволяло рейсам США злітати більше чотирьох годин у п’ятницю. Інтернет швидко припустив, що винні штучний інтелект або кібератаки. Історія Даффі, навпаки, була майже комічно буденною. Він сказав, що збій стався після того, як підрядник L3Harris замінив старий маршрутизатор у національній системі управління повітряним трафіком на більш сучасний. Він також згадав про постійну заміну мідних кабелів волоконно-оптичними кабелями. “Наші комутатори, наші маршрутизатори насправді були перевантажені даними, і вони вийшли з ладу. Насправді, я не повинен говорити, що вони пішли вниз. Вони почали давати нам невідповідності”, – сказав Даффі. Отримана наземна зупинка спричинила найдовші збої в загальнонаціональних авіаперевезеннях з 11 вересня 2001 року. Для чотирьох найбільших авіакомпаній економічні втрати можуть скласти до трьохсот сорока п’яти мільйонів доларів, згідно з однією з оцінок.
Даффі, який вивчав маркетинг у коледжі, перш ніж стати адвокатом, не має досвіду роботи в літаках, комп’ютерах або системах зв’язку. Як і Марквейн Маллін, міністр внутрішньої безпеки, який з’явився поруч з ним. Маллін, колишній представник Палати представників і сенатор, має ступінь з сантехніки в Технологічному інституті Університету штату Оклахома. І Даффі, і Маллін швидко звинуватили Конгрес, який контролюється республіканцями з 2023 року, у непрофінансуванні загальносистемних оновлень системи управління повітряним транспортом. Потім Даффі попросив п’ятдесят мільярдів доларів для Федерального авіаційного управління, порівняно з тридцятьма мільярдами доларів, які адміністрація Трампа просила раніше. “Я скажу це мільйон разів”, – сказав Даффі. “Конгрес повинен надати ресурси президенту, щоб він міг закінчити цю збірку”.
Щоб зрозуміти, чи може маршрутизатор випустити систему управління повітрям, потрібен певний контекст. F.A.A. має близько одинадцяти тисяч сертифікованих авіадиспетчерів, які працюють у сотнях аеропортів та десятках центрів управління радарами. Вони постійно отримують інформацію безпосередньо з кабін і з сотень радіолокаційних установок, які або відбивають електромагнітні хвилі від літаків, або спілкуються з маяками в животі літака. Коли рейс рухається по країні, він переходить з одного сектора управління повітряним рухом в інший, а це означає, що контролер повинен передати його колезі в наступному секторі.
З тисячами літаків у повітрі в будь-який час доби та близько тридцяти п’ятисот літаючих під час наземної зупинки в п’ятницю, система повинна бути сильно автоматизована. Один контролер може натиснути на екран, щоб ініціювати передачення, а наступний контролер натисне на екран, щоб прийняти його. Потім багато критичних даних – ідентичність польоту, його висота та швидкість польоту – передаються від першого контролера до другого. Усне спілкування через радіосхеми також має бути маршрутизоване. Досить часто передачі викликають проблеми; якщо контролери не мають достовірної інформації про те, де знаходиться кожен літак, або мають проблеми зі спілкуванням з екіпажами, їм важко запевнити, що кожен літак тримає дистанцію один від одного.
Саме тут з’являються маршрутизатори. На прес-конференції Даффі згадав про проблеми зі зв’язком у Центрах управління повітряним маршрутом, або A.R.T.C.C.s, які, як правило, контролюють далекомагіальні рейси. Авіалайнери злітають під наглядом диспетчера вежі, який потім переносить політ на об’єкт середнього рівня під назвою Terminal Radar Approach Control, або tracon. Звідти юрисдикція переходить до одного з двадцяти A.R.T.C.C., які охоплюють Нижні сорок вісім штатів. Кожна передача залежить від комп’ютерної мережі, яка покладається на безперешкодний зв’язок маршрутизаторів. Контролер буде боротися за свою роботу, якщо вона перестане отримувати послідовні дані та голосовий зв’язок від польотів; виправлення полягає в тому, щоб припинити додавати літаки до системи через наземну зупинку.
Як репортер, який висвітлював авіацію протягом двадцяти років, я знайшов пояснення Даффі правдоподібним. Якщо збій заважає даним польоту, то розумно запобігти зльоту додаткових рейсів. (Одне з питань для агентства полягає в тому, чому нове обладнання встановлювалося під час відносно напруженого періоду подорожей, без можливості повернутися до застарілого обладнання.) На жаль, ми повинні очікувати, що такі збої повторяться. Систему управління повітряним трафіком часто описують як “старіння”. Нік Деніелс, голова Національної асоціації авіадиспетчерів, профспілки американських контролерів, сказав NPR, що “деяке обладнання, коли я заходжу у вежі, старше, ніж я. А мені лише сорок вісім”. Оновлення нашої авіаційної інфраструктури не є необов’язковим; те, що ми не модернізуємо, врешті-решт зламається. Звичайно, як ми дізналися в п’ятницю, іноді ліки від старіючої інфраструктури гірше, ніж хвороба.
Решта історії адміністрації Трампа, однак, в кращому випадку неправдоподібна. Трамп – перший президент, який володів авіакомпанією Trump Shuttle, яка працювала з 1989 по 1992 рік, і він явно зачарований реактивними лайнерами. Він стверджував, що всю систему управління повітряним трафіком потрібно замінити за один раз, і він звинуватив адміністрацію Байдена в її поточних труднощах. “Все, до чого вони торкалися, стало поганим”, – написав він на Truth Social. “Великі гроші витрачаються нерозумно, роблячи стару і зламану систему гіршою, ніж коли вони починалися”. Даффі звинуватив десятиліття недоінвестування в багатьох президентських адміністраціях.
Насправді, система управління повітряним рухом була незавершеною роботою з моменту її створення в 1958 році, після жахливого зіткнення в повітрі в Національному парку Гранд-Каньйон в Арізоні. Ймовірно, це завжди буде так. Коли я почав висвітлювати авіацію, адміністрація Клінтона обіцяла модернізувати систему; у 1994 році, у тодішньому Національному аеропорту Вашингтона, міністр транспорту Федеріко Пенья підняв стару вакуумну трубку. Віце-президент Ел Гор, який також був там, сказав, що трубки надходили з активної інфраструктури управління повітряним рухом, і що вони були настільки старі, що їх все ще робили лише колишні комуністичні країни. Наша інфраструктура навіть тоді старіла.
Адміністрація Трампа не зробила F.A.A. жодних послуг, коли її Департамент ефективності уряду поспішно наказав скоротити скорочення в 2025 році, що спонукало сотні співробітників піти на пенсію або піти у відставку. Близько чотирьохсот працівників F.A.A. були звільнені, хоча сто тридцять два пізніше були відновлені судом. Деякі з втрачених працівників підтримували контроль повітряного руху. Однак більш значною зміною є те, що робота внутрішніх техніків поступово передавалася на аутсорсинг підрядникам. Після наземної зупинки профспілка, що представляє цих техніків, професійних фахівців з авіаційної безпеки або перевалу, випустила заяву: “Історично підрядники дотримувалися протоколу, коли співробітники FAA проводять оцінку ризиків і координують технічне обслуговування системи або обладнання. Техніки, представлені PASS, не брали участі в модернізації, яка призвела до зупинки на землі”.
Мабуть, найбільш незвичайною річчю в п’ятничній наземній зупинці був її масштаб. Протягом багатьох років численні менші збої були викликані техніками, які ненавмисно перерізали живі кабелі зв’язку під час спроби встановити нове обладнання. У середині дев’яностих років, під час модернізації джерел живлення, центри радіолокаційного управління F.A.A. зазнали десяти великих збоїв у електроенергії в швидкій послідовності. Агентство звинуватило сімох з них у неналежному управлінні персоналом нового обладнання. Зміни в авіації також створюють нові виклики. Складніше контролювати повітряний рух за моделлю аеропорту з концентратором і спицями, в якій авіакомпанії централізують свої рейси в невеликій кількості великих аеропортів. Цей метод набув популярності серед американських перевізників після дерегуляції авіапромисловості, у дев’ятнадцятих сімдесятих роках.
Потім є вимога адміністрації Трампа на п’ятдесят мільярдів доларів. Протягом найближчих десятиліть практично все електронне обладнання в системі буде замінено. Тим не менш, існують межі того, як швидко F.A.A. може поглинути гроші. Відповідно до Закону Трампа про один великий красивий законопроект, який був прийнятий у 2025 році, агентство отримало дванадцять з половиною мільярдів доларів, але поки що воно витратило дуже мало з них. Це не повинно нас дивувати. Система управління повітряним трафіком розкинута на мільйони квадратних миль, і її не замінюють за один раз, як літак. Компоненти, як правило, оновлюються по одному, так що якщо деталь вийде з ладу або виявиться несумісною, її можна буде виправити. Ми також давно знаємо, що F.A.A. не вистачає контролерів повітряного трафіку, але найм більшої кількості з них тимчасово погіршує дефіцит, оскільки це означає відволікання повністю сертифікованого контролера з щоденного управління повітряним трафіком на навчання. (Це не допомагає, що федеральний уряд працює без бюджету, згідно з постійною резолюцією, термін дії якої закінчується 11 грудня, що заважає агентствам реалізовувати амбітні проекти модернізації.)
Багато великих, складних систем страждають від збоїв компонентів. Шторми, сплески попиту та старіння інфраструктури можуть спричинити локалізовані відключення електроенергії. Але повітряний рух є більш вразливим, тому що його хвильові ефекти можуть бути настільки великими. Літак, який чекає на землі годину або чотири, затримує не тільки своїх пасажирів і вантаж, але й пасажирів, які повинні були сісти на наступний етап. Льотні екіпажі можуть працювати лише стільки годин, перш ніж вони “вийдуть тайм-аут”, тому через чотири години може не бути нікого під рукою, хто міг би літати або обслуговувати початковий рейс. Наприкінці вересня, після пошкодження кабелю зв’язку біля залізничної лінії в Нью-Джерсі, дев’ятсот рейсів було скасовано; ще п’ять тисяч було затримано. Цього разу було скасовано понад вісімнадцять тисяч рейсів, а понад двадцять вісім тисяч затрималися. Через кілька днів рейси все ще запізнювалися.



