Країна витратила десятиліття на створення системи розвитку для виховання найвищих і найталановитіших дітей. Зараз найкращим гравцем у світі є француз, а його національна команда становить серйозну загрозу для США. Олімпійське домінування.
Як і багато хлопців у передмісті Парижа, Уго Їмга-Мукурі мав футбольні мрії. Його мати закликала його замість цього спробувати баскетбол. Можливо, він підозрював, що вона хотіла, щоб він займався спортом у приміщенні, щоб їй не довелося спостерігати за ним на вулиці в зимовий холод. Або, можливо, це була просто її інтуїція. У будь-якому випадку, її рекомендація виявилася мудрою. Зайнявшись спортом у віці семи років, Йімга-Мукурі, який народився в Колумбесі в сім’ї з Камеруну, швидко піднявся через баскетбольний конвеєр Франції, вступив до Національного інституту спорту, експертизи та продуктивності, відомої академії, що фінансується урядом, відомої як insep, перш ніж стати професіоналом у шістнадцять років і підписати контракт з Nanterre 92, легендарним клубом поблизу його рідного міста. Зараз йому вісімнадцять, і зрозуміло, що у нього більші амбіції. У квітні він підписав угоду про схвалення з Nike. Його товариші по команді мають свої прізвища на своїх сорочках для розминки, але Yimga-Moukouri’s несе його ініціали, які фонетично відтворюють американський займенник, ніби кажучи, що HYM is Hem. І на недавньому домашньому відкритті команди, на скромній арені, яка вміщує три тисячі, я спостерігав, як він свистить трійки, метушився на підбираннях і блокував оборонний периметр, ковзаючи своїм точеним шестифутовим восьмирамою, ніби на пружинах. Його набір навичок у такому молодому віці робить Йімгу-Мукурі майже приреченим на багатомільйонну кар’єру НБ.А.
Тридцять років тому жоден французький гравець ніколи не з’являвся в професійному списку в США. З тих пір команди Н.Б.А. підписали понад п’ятдесят гравців з Франції, включаючи рекордні сімнадцять за контрактом цього сезону, більше, ніж будь-яка інша країна за межами США. Двоє французьких гравців, включаючи двадцятидворічну суперзірку Віктора Вембаняму, ймовірно, найкращого баскетболіста у світі, були номером 1 за останні чотири драфти НБА, а сім інших французьких гравців були обрані в першій тридцять. Крім того, з олімпійським сріблом, Франція стала основною загрозою американській баскетбольній перемості на міжнародній арені. “Чи ми коли-небудь уявляли, що Франція буде боротися за олімпійські золоті медалі в баскетболі?” Жан-П’єр де Вінсенці, колишній директор французької національної баскетбольної команди, сказав мені. “Це здавалося фантазією”.
Цей вибух французьких баскетбольних талантів не випадковий. Поява таких гравців, як Їмга-Мукурі та Вембеняма, є результатом програм розвитку, замовлених ще у двадцятому столітті. Коли де Вінченці ріс у Бордо, у дев’ятнадцятих сімдесятих роках, французький баскетбол був “сміхом” світу, сказав він мені. “Ми програвали на сорок очок італійцям та іспанцям”. На той час, коли де Вінченці закінчив свій обов’язковий рік військової служби, протягом якого він був капітаном армійської баскетбольної команди, і записався до тренерської програми в insep, у 1983 році, національна команда не змогла кваліфікуватися на п’ять Олімпійських ігор поспіль.
На той момент інші французькі спортивні програми працювали не набагато краще. Чоловіча футбольна команда не змогла кваліфікуватися на три чемпіонати світу в шістдесятих і сімдесятих роках, а делегації країни на Літніх Олімпійських іграх у 1960 і 1964 роках закінчили з підрахунком медалей за межами першої двадцятки. Невтішний показ Франції 1960 року, як повідомляється, залишив президента Шарля де Голля “розлюченим”, сказала мені Ліндсі Сара Краснофф, яка написала книги про історію французького футболу та баскетболу. Отже, протягом наступних двох десятиліть уряд оновив спортивні програми країни, значно інвестуючи в централізовану систему розвитку під впливом “того, що вони бачили у Східній Європі”, – сказав Краснофф. Міністерство спорту побудувало інфраструктуру для підготовки молоді – тренажерні зали, майданчики, корти – для олімпійських видів спорту, включаючи баскетбол. Ідея полягала в тому, щоб “якнайкомога більше молодих гравців грали”, – сказав мені Краснофф. “Це створює максимально широку основу піраміди”. Звідти перспективних спортсменів відфільтрували до регіональних тренувальних центрів, які далі направляли найкращих. У розлогому кампусі академії, який був побудований урядом у шістдесятих і сімдесятих роках і захований у лісі на східному краю Парижа, провідні баскетбольні перспективи досягають заключної стадії своєї індоктринації в спортивну філософію, яка зосереджена на досягненні технічної майстерності через акцент на основах та основних тренуваннях. “Так само, як музиканти практикують свої гами”, – сказав мені де Вінченці. “Ми зосередилися на цих конкретних будівельних блоках”.
Олів’є Мазе, агент, який представляв французьких гравців НБ.А., таких як Гершон Ябуселе та Мохамед Діавара, пояснив, що нові інвестиції з’явилися у вдалий час: Олімпійські ігри 1992 року проходили в Барселоні, і команда мрії прибула до Європи. “Одного разу я побачив цього хлопця Майкла Джордана”, – сказав мені Мазет. Раптом “майданчики були повні людей”. Нове покоління французьких хлопців, які прагнули бути схожими на Майка, знайшло тренувальний трубопровід, який чекав на них. “Коли у вас є той важливий момент у 92 році, всі інгредієнти вже там”, – сказав мені Краснофф. “У вас вже була правильна система”.
Того року юніорська національна команда де Вінченці виграла чемпіонат Європи, і один з найкращих гравців команди, Тарік Абдул-Вахад, чия мати була професійною баскетболісткою після імміграції до Франції з Французької Гвіани, побачив можливість грати професійно в США. Він вступив до Мічиганського університету, де грав два роки, перш ніж перейти до Державного університету Сан-Хосе, де він набирав у середньому 23,8 очка на старшому курсі і стартував за свою команду на турнірі N.C.A.A. У 1997 році він став першим громадянином Франції, який грав у НБ.А. На Олімпійських іграх 2000 року, коли де Вінченці тренував старшу команду, Франція виграла срібло. (Його список включав Стефана Різаше, чий син Закхарі пізніше буде обраний першим у драфті НБА 2024 року.) Наступного року “Сан-Антоніо Сперс” задрафтували Тоні Паркера, випускника з Нормандії, який виграв чотири чемпіонати протягом своєї кар’єри в залі слави з Сан-Антоніо Сперс. “Для дітей у Франції, – сказав мені Мазет, – раптом ви змогли побачити, як французький гравець стає суперзіркою в НБ”. Через три роки народилася Вембаняма. Його батько зростом шість футів і шість, конголезьке походження, був стрибуном з легкої атлетики; його мати зрост шість футів три, і обидва її батьки грали в професійний баскетбол. До шістнадцяти років Вембаняма професійно грав з Нантером, а також грав у команді insep віком до вісімнадцяти років. У своїй першій в історії грі з національною академією він набрав двадцять два очки, десять підбирань і сім блоків.
Народився в Бордо в 2000 році, Жоель Аяї “обожнював” футбол, коли був молодим, сказав він мені, але він продовжував засмучуватися, тому що коли йшов дощ, вони просто скасували ігри. Він вирішив перейти на спорт своєї сім’ї. Його батько, іммігрант з Беніну, грав у професійний баскетбол у нижчих дивізіонах Франції. Його старша сестра також грала, і її вважали висхідною зіркою на шляху до інсепа, професійної кар’єри та олімпійської команди. “Для мене це було схоже на відображення того, що вона робила”, – сказав мені Аяї.
Він приєднався до місцевого молодіжного клубу Élan Béarnais, який частково фінансується за рахунок субсидій місцевого самоврядування (на сезон 2025-26 років він отримав понад вісімсот тисяч євро) і в 2003 році випустив два драфт-піки першого раунду НБ.А., Борис Діау та Міккаель П’єтрус. Влітку Аяї відвідував табір, організований Діоу, який також виріс у Бордо і грав у НБА протягом чотирнадцяти сезонів і, як і Паркер, виграв чемпіонат з Сан-Антоніо Сперс. У віці одинадцяти років, разом з іншими провідними місцевими гравцями, відібраними скаутами Французької баскетбольної федерації, Аяї змагався в турнірі з кращими гравцями з сусідніх провінцій. Після цього він був серед десяти запрошених до навчальної академії Pôle Espoirs у своєму регіоні. Він жив у кампусі протягом тижня, відвідуючи заняття та практики, а потім проводив вихідні вдома, щоб грати за Élan Béarnais. Не кожного студента запросили назад на наступний рік. “Деякі гравці покращуються, інші – ні, а деякі, хто раніше не був обраний, можуть зробити скорочення пізніше”, – сказав мені де Вінченці. “Цей процес триває рік за роком, коли гравці обертаються в і з”.
Прогнозування успіху в баскетболі відрізняється від більшості інших видів спорту. Рівень майстерності молодого футболіста може надійно служити барометром для його перспектив, але шанси баскетболіста досягти найвищого рівня зазвичай залежать від чогось поза контролем кожного: зросту. F.F.B.B. невпинно працює, щоб помітити ознаки того, що дитина буде високою, роблячи детальні вимірювання, включаючи рентген зап’ястя, сказав мені де Вінченці. Він встановив квоту для регіональних академій, щоб прийняти принаймні двох молодіжних гравців, які, як вважають, “ймовірно, досягнуть значної висоти”, – сказав він, – “навіть якщо вони не обов’язково найкращі зараз”. “Коли гравцеві судилося бути гігантом, він часто худий і худий, з менш розвиненими руховими навичками, ніж їхні однолітки”, – сказав він мені. “Їх часто не помічають”.
Під час третього року навчання Аяї в регіональній академії його когорта змагалася в турнірі проти інших регіонів. Скаути спостерігали за ним протягом усього турніру і відбирали його для табору, де він намагався б забезпечити собі місце в insep. Близько двох десятків кандидатів провели тиждень в академії за те, що Аяї назвав “тестом”, виборючи його за десять місць. “Це суперконкурентно”, – сказав він мені. “Це насправді просто як воронка, як вибірка вибору”.
Незайманий кампус insep може похвалитися найсучаснішими зручностями з брендом Adidas. Банери на світлових постах відзначають випускників Олімпійських ігор. Баскетбольний зал названий на честь одного з них, Паркера, який зараз тренує юніорську національну команду. Інший випускник, Діау, зараз є генеральним менеджером старшої національної команди. Аяї зробив це і описав сувору шкільну рутину: заняття о 7:45 ранку, тренування об 11:00, більше занять о 14:00, потім ще одна практика з 16:30 до 18:00; іспити по середах, ігри у вихідні. У сімнадцять, або навіть шістнадцять для найталановитіших, гравці починають змагатися у лізі третього дивізіону Франції проти досвідчених професіоналів.
Після закінчення insep, Аяї чотири роки грав у Гонзагі, а потім ненадовго грав за Вашингтон Візардс у НБ.А. У ці дні шестифутовий п’ять охоронець грає за Paris Basketball, один з найкращих клубів у вищому дивізіоні Франції. Аяї сказав мені, що навіть за ті кілька років, що він грав у французькій професійній лізі, він був шокований тим, наскільки кращими стали молоді гравці. Його когорта в інсепі, за його оцінками, не матиме шансів проти нового покоління. “Нас би вдарили, якби ми грали проти цих хлопців, тому що з кожним роком я відчуваю, що це краще, ніж наступний”, – сказав він мені.
Яскравим осіннім ранком я поїхав на поїзді на схід від Парижа до Нуазі-ле-Гран, передмістя з одним з багатьох нових баскетбольних майданчиків, які пройшли по всій країні за останні роки. Цей, названий One Ball, є тренувальним центром для паризького баскетболу. У чорному комплексі, недалеко від шосе, я знайшов кілька судів, кожен з яких закритий за великими вікнами, що простягалися вздовж коридору, і почув симфонію скрипу кросівок і підстрибуючих м’ячів. У легкому вестибюлі є екран проектора, що показує основні моменти N.B.A., пара аркадних машин Pop-A-Shot та стіна підписаних трикотажних виробів від легендарних французьких гравців, таких як Ніколас Батум та Руді Гоберт.
На одному корті десяток дітей качали через тренування в клініці, поки їхні батьки дивилися з плюшевих шкіряних стільців. Більшість дітей носили футбольні або баскетбольні майки. (Більш ніж через тридцять років після того, як команда мрії прибула до Європи, найпоширеніша майка, яку я помітив, все ще була Джорданом.) На іншому майданчику, захований за шторами, Паризький баскетбол провів свою практику. Після цього високі професіонали в поті та слайдах перетасували до кафетерію, замовляючи з меню, розділене на один розділ для стандартного кафетерію, наприклад, курячий бутерброд під назвою Le Dunk, і один для “африканської їжі”, включаючи яссу, аттіеке та сук-де-біссап.
Майже кожен гравець у команді є чорним. Як і у футболі, французький баскетбол зачеплив зростаюче молодіжне населення, підживлене міграцією з колишніх колоній, і зірки, які й далі представляють націю на найяскравішій сцені, представляють бачення мультикультуралізму, яке переосмислює старі уявлення про французьку ідентичність. Я зловив паризький баскетбольний матч на Adidas Arena, блискучому майданчику, побудованому для Олімпійських ігор 2024 року на північній околиці міста, і знайшов команду брейк-дансу, яка виступала під час тайм-аутів, в той час як m.c. з афро роздихнув натовп. Хіп-хоп домінує в саундтреку. Підлітки, одягнені в athleisure, співають разом. Заснований у 2018 році Девідом Каном, американським колишнім керівником N.B.A., клуб є співвласником актора Омара Сі, зірки “Люпена”, мегахітового французького шоу про блискучого грабіжника, який перехитрить аристократів зі старими грошима. Коли джамботрон показав, що він сидить біля корту на нещодавній грі, натовп збожеволів. Персонаж Сі, Ассане Діоп, сенегальський іммігрант з передмістя Парижа, володіє колекцією Air Jordans і тренує баскетбольну команду свого сина.
Оскільки так багато французьких зірок баскетболу є дітьми іммігрантів і отримують вигоду від державних інвестицій у молодіжні програми, баскетбольні тріумфи країни висвітлюють історії успіху національних цінностей, які зараз з’являються під загрозою. Антиімміграційна партія “Національне зборення” збільшила свою частку місць у парламенті, і її лідер Марін Ле Пен є фаворитом на президентських виборах наступного року. Тим часом державний борг Франції зріс у цьому десятилітті на тлі зростання витрат на соціальні послуги для старіючого населення та збільшення витрат на оборону у відповідь на війну Росії в Україні, провокуючи заклики Ле Пен та інших партійних лідерів щодо заходів жорсткої економії.
Звичайно, переважна більшість молодих людей, які не вважаються винятковими спортсменами міністерством спорту, вже отримують набагато менше інвестицій у свій розвиток. Цієї осені студенти в передмісті Парижа протестували проти переповнених класів та погіршення інфраструктури державних шкіл, запустивши рух, який поширився по всій країні і викликав тижні громадянських заворушень та поліцейських репресій, отримуючи підтримку від самого Вембанями. На початку протестів відео мера паризького передмістя Сен-Дені Баллі Багайоко стало вірусним. Багайоко, яка була регулярно присутня, захищала групу студентів від поліції. Дитина малійських іммігрантів, які агітували за розширення соціальних послуг, він колишній напівпрофесійний баскетболіст, який пройшов через місцеві та регіональні програми розвитку. Перш ніж вступив на посаду цього року, він тренував місцеву молодіжну баскетбольну команду.