1956 році древній джентльмен на ім’я Семюель Джеймс Сеймур з’явився на ігровому шоу під назвою “У мене є секрет”, де він тихим голосом, ослабленим недавнім падінням, розповів, що він, ймовірно, був останнім живим свідком вбивства Авраама Лінкольна. Вибухана передача епізоду кінескопа, збережена на YouTube, є червоточервою – ярликом через просторово-часовий континуум. Глядач використовує цей ярлик через свій ноутбук або телефон, через телевізійну програму, що транслюється в живій пам’яті, за участю гостя, який увійшов у доросле життя, ще не знаючи автомобілів, літаків, хмарочосів або лампочок, і чий власний батько народився до теорії мікробів і швейної машини.
Я часто відчуваю, що перетасовую на сцену освіти своїх дітей у манері містера Сеймура. З одного боку червоточини є речі державних шкіл K-12, які я відвідував у дев’ятнадцятих вісімдесятих та дев’яностих роках: дошки та скантрони, плівкові смужки та секонд-хенд Signet Classics, а також великі, побиті підручники в чохлах для продуктових пакетів, які передаються від учня до студента, з року в рік. З іншого боку червоточі знаходяться Chromebook моїх дітей, попередньо завантажені набором освітнього програмного забезпечення Google та інструментами A.I., а також додатками від безлічі інших компаній. Я притискаю руку до вуха і прошу дітей говорити, коли вони декламують гейміфіковані навчальні платформи, які вони знають: Wayground (né Quizizz), BrainPOP, ABCya!, Epic!, Kahoot!. Мій син, якому дев’ять років, робить домашні ігри на безкоштовній версії мультсеріалу під назвою 99math, але він хотів би приєднатися до “Преміум-клубу”, члени якого можуть “грати в НЕОБМЕЖЕНІ ІГРИ вдома”, “Збирати РІДКІСНІ ЯЙЦЯ та отримати ЕПІЧНИХ ДОМАШНІХ ТВАРИН” та “Отримати ЕПІЧНІ НАРЯДИ для свого аватара”, і все це всього за 9,99 доларів на місяць.
Моя одинадцятирічна дочка проводить частину кожного класу соціальних наукетів на Blooket, де вона заробляє жетони, пробираючи вікторини з множинним вибором, організовані за предметом та рівнем класу. (Нещодавня вікторина Blooket на тему Дня ветеранів розпочалася з “Ветерани відмовляються від багатьох, щоб служити своїм країнам і показати багато _____”. Правильна відповідь – патріотизм.) Використовуючи свої жетони, вона зібрала армію мультяшних аватарів, відомих як Blooks; її найціннішим взводом останнім часом є її “Spooky Pack” з десяти Blooks – googly-eyeste, моторошне карамельне яблуко – які виглядають як статисти з фабричного рімейку “Monsters, Inc.” Вона придбала їх напередодні Хеллоуїна, відповівши на питання підрівня про водний цикл. Я хрипло блюхаю на неї через червоточину, вимагаючи знати, як аватари, монети та всі клацання допомагають їй чогось навчитися. “Це частина, яка не навчається”, – пояснює вона м’яко. Я відчуваю, що мої зубні протези послаблюються, коли я блукаю.
На власному комп’ютері я натискаю в нещасному пошуку підручника університетського рівня або рецензованого дослідження, яке може пояснити когнітивні переваги Zorblitz або Pirate Pool або Fishing Frenzy (три з багатьох ігрових режимів Blooket). Замість цього я натрапляю на рекламне відео для ще однієї платформи, знайомої моїм дітям – програми під назвою Boost Reading. У Boost замість того, щоб натискати відповіді, щоб заробити Blooks, ви натискаєте відповіді, щоб заробити аксесуари для аватарів, відомих як Curiosos. “Діти дійсно зайняті”, – зневірливо бурмоче тренер з грамотності на відео, над крупним планом студента в навушниках і дивиться на екран. Четверокласник каже на камеру: “Я відчуваю, що навіть не читаю. Мені здається, що я просто граю в гру”. Вона має на увазі це як комплімент. Якийсь ерзац Філіпа Гласса дзвенить на задньому плані, сумно-тривожний звук психічного здоров’я P.S.A., або розлучення ваших батьків, або цілої нації, що ковзає в дивно павлівську неграмотність.
Boost Reading – один з багатьох продуктів, пропонованих компанією Amplify Education, яка підтримується сотнями мільйонів доларів венчурного капіталу. Ці фірми V.C. включають Learn Capital, яка, згідно з її веб-сайтом, зосереджується на “навчанні на основі штучного інтелекту, цифровій освіті, навчанні робочої сили та кар’єрному зростанні”; та A-Street Ventures, яка зосереджується на “цифрових навчальних матеріалах у навчальній програмі та нових парадигмах для оцінки студентів”. У державних школах Нью-Йорка – найбільшій системі в країні, з майже дев’ятсот тисячами учнів і річним бюджетом близько сорока п’яти мільярдів доларів – Amplify є основною присутністю більше п’ятнадцяти років. Джоел Кляйн, який був канцлером шкіл при мері Майкла Блумберга та ключовою національною силою, яка стоїть за переорієнтацією державних шкіл навколо освітніх технологій, пізніше провів кілька років на посаді виконавчого директора Amplify. У 2026 фінансовому році Amplify отримала 12,4 мільйона доларів контрактних платежів від Департаменту освіти міста, включаючи навчальні програми з математики, природничих наук та англійської мови (E.L.A.).
Технологія, яка поглинула наші державні школи, переважно керується приватним капіталом, і Amplify – лише один приклад. У 2026 фінансовому році Нью-Йорк сплатив контракти на загальну суму 25,6 мільйона доларів Curriculum Associates, більшість зацікавлених сторін якої є приватними компаніями. Флагманським продуктом компанії є i-Ready, програмна платформа для читання та математичної оцінки, яка зберегла свою точку опори в Нью-Йорку та по всій країні, незважаючи на те, що її повсюдно ображають учні, батьки та вчителі. Curriculum Associates стикається з численними юридичними проблемами, пов’язаними з i-Ready, включаючи колективний позов, поданий до округу Массачусетс, що стверджує про порушення законів про захист прав споживачів та конфіденційність; та справу про неправдиву рекламу, подану в окрузі Колумбія. Вищий суд, представлений освітньою некомерційною організацією. Останній позов стверджує, що i-Ready “не говорить вчителю, яке питання дитина пропустила або чому вона його пропустила”; що програмне забезпечення обіцяє “персоналізоване навчання”, але замість цього “запускає учнів з протилежними потребами через ті самі попередньо побудовані уроки”; і що воно вимірює прогрес учнів “на власному тесті Curriculum Associates власних уроків, оцінених Curriculum Associates – закритий цикл, який його маркетинг ніде не розкриває”. (Curriculum Associates спростував будь-які правопорушення.)
Державні школи здаються дивними для приватного капіталу, який, як правило, базується на стратегії скорочення витрат, скорочення кількості та пошуку правильного моменту для продажу. Тим не менш, Heggerty, який надає навчальні програми з грамотності деяким школам Нью-Йорка, підтримується приватним капіталом. Більшість власників Really Great Reading (програмне забезпечення E.L.A.) є приватним акціонером. Єдиним власником Savvas (програмного забезпечення для декількох предметів) є приватний капітал. І один з провідних продавців навчальних програм D.O.E., H.M.H. – нащадок Houghton Mifflin, ім’я, яке є синонімом підручників старої школи – належить приватній інвестиційній фірмі Veritas Capital. H.M.H. та її дочірня компанія N.W.E.A. мають загалом дев’ять затверджених навчальних програм у Нью-Йорку, включаючи навчальні програми E.L.A. “Into Reading” та “Into Literature”, які використовуються у двох третинах районів міста. У 2026 фінансовому році D.O.E. здійснила платежі, що перевищують двадцять мільйонів доларів, H.M.H.
Veritas Capital, яка має значні інвестиції, пов’язані з штучним інтелектом, називає H.M.H. на своєму веб-сайті “адаптивною навчальною компанією”, хоча власний сайт H.M.H. є більш явним з цього прив’язку: “Тільки HMH розміщує інтелект штучного інтелекту всередині високоякісних навчальних матеріалів – за задумом, а не доповненням”. Це дивна бона довіра для найвідомішого постачальника навчальних програм у Нью-Йорку, де, у відповідь на інтенсивні настрої громадськості проти ШІ, мер Зохран Мамдані та його шкільний канцлер Камар Семюелс нещодавно оголосили однорічний мораторій на ШІ для учнів восьмого класу і нижче, а також рекомендації щодо скорочення екранного часу.
Заплутування приватного капіталу з все більш керованими штучним інтелектом ed-tech ставить його на перехресне призначення зі зростаючою кількістю захисників державних шкіл. D.O.E. має неминучі плани запустити п’ять пілотних програм A.I. для старшокласників, з математики, письма та грамотності A.I.; два пілоти від некомерційних організацій, які отримали значне фінансування від Google, третій – від компанії, що підтримується венчурним капіталом, а четвертий – від Intel, чиїми провідними акціонерами є гігант A.I. Nvidia. Але мета Коаліції – парасолькова організація вчителів, сімей та адвокатів, які успішно агітували за мораторій AI – бореться проти пілотів, стверджуючи, що вони не мають доведених освітніх переваг, що вони можуть завдати шкоди когнітивному розвитку підлітків, і що вони ефективно змушують вчителів та студентів надавати компаніям A.I. безкоштовні трудові та персональні дані.
Вторгнення A.I в класи настільки недавнє, настільки свіжо дивно, що, можливо, адвокати все ще можуть розмотати його далі – і, можливо, розмотати багато небажаних і згубних ed-tech разом з цим. Але також жахливо дивно, що так багато аватарів венчурного капіталу та приватного капіталу було дозволено фінансувати державні школи, які не призначені і не призначені для створення прибутку або клієнтів. Ще дивніше, що ці інвестори бачать так багато знаків долара в такій системі, як Нью-Йорк, де, за оцінками D.O.E., понад сімдесят відсотків студентів живуть у бідності.
Державні школи забезпечують приватні компанії простими потоками доходів протягом багатьох поколінь; наприклад, організація, відома зараз як H.M.H., існувала в тій чи іншій формі з початку дев’ятнадцятого століття. Однак у старі часи школа на ринку навчальних програм могла просто пропонувати гроші видавцю в обмін на свої підручники, а потім використовувати їх, поки вони не розпадуться. Видавцю не було надано доступу до особистої інформації, шкільної роботи або оцінок дітей, які використовують книги, як це часто буває з платформами управління навчанням Google та Microsoft. Ці покупки не поставили школу на гачок для майбутніх оновлень програмного забезпечення або технологій. І, на відміну від додатків, книги не зникають за одну ніч, якщо школа не продовжує свою підписку на них.
Коротше кажучи, технологізація навчання ввела елементи технофеодалізму у відносини між школами та ед-технологічними компаніями, створюючи набагато більше можливостей для монетизації студентів шляхом збору їхніх даних. І жодна компанія не грає роль феодального лорда краще, ніж Google, який на початку цього року нав’язав свій набір інструментів A.I. Gemini державним школам, на превеликий подив і жах багатьох педагогів та сімей. Минулого тижня Google оголосив, що на початку наступного року, за популярним попитом, він дозволить школам вимкнути функції A.I. у своєму програмному забезпеченні K-12, але що школи, які вирішили це зробити, також втратять доступ до Google Search – компроміс, який мав запах вимагання. Звичайно, студенти, які шукають інформацію, можуть перейти безпосередньо до URL-адрес надійних джерел або використовувати альтернативну пошукову систему, таку як DuckDuckGo, як сказав мені Навід Хасан, комп’ютерний вчений, у якого двоє дітей у державних школах Манхеттена. “Це насправді чудова можливість сказати: “Гей, нам не потрібна більшість цих речей Google”, – сказав він. “Якимось чином вони намагаються шантажувати нас безкоштовним продуктом. Мовляв, кого це хвилює?”
Технофеодалізм також увічнюється у формі комп’ютерної оцінки. Хоча стандартизовані тести – підготовка до них, їх проведення – розмивають час навчання в класі по всій країні з моменту підписання Закону про те, що “Ні дитина не залишилася позаду” у 2002 році, їх корозійні ефекти посилилися в багатьох районах після ковіду. У 2021 році, коли школи в Нью-Йорку знову відкривалися для очного навчання, D.O.E. почав проводити трирічні онлайн-оцінки з читання та математики. Ці нові тести, призначені для вимірювання втрат навчання через пандемію, були отримані від map Growth, яка розроблена N.W.E.A.; i-Ready, від Curriculum Associates; та Acadience Learning, материнська компанія якої підтримується приватним капіталом. “Логіка полягала в тому, що “нам потрібно виявити прогалини, якщо ми збираємося їх закрити”, – сказав мені Кайл ДеАнджеліс, вчитель третього класу державної школи в Гарлемі. “Це мало сенс після глобального краху здоров’я. Але через шість років ми все ще робимо те ж саме, і школи не отримують ресурсів, необхідних для закриття цих прогалин”.
Хасан є одним з п’яти обраних батьківських представників до Групи освітньої політики, керівного органу, який допомагає визначити правила та бюджети для D.O.E. “Вся наша навчальна програма зараз заснована на результатах тестів”, – сказав він мені. “Стандартизовані тести не вимагають довгого читання чи письма, і тому дітей не вчать мати витривалість, щоб читати книгу”. Лише близько п’ятнадцяти відсотків державних шкіл Нью-Йорка в даний час працюють бібліотекарі. “Вони вказали навчальну програму, в ній в основному немає книг”, – сказав Хасан. “У нас немає бібліотек та бібліотекарів, тому що немає тесту, щоб побачити, чи хороша ваша дитина в бібліотеці”.
Поки що диявольська угода обміну книг на результати тестів, здається, є односторонньою транзакцією. Згідно з останніми тестовими даними Національної оцінки освітнього прогресу, оцінки читання як четверо-, так і восьмикласників у штаті Нью-Йорк впали на дев’ять балів за останнє десятиліття. Ці результати особливо похмурі, якщо врахувати, що тести не вимірюють витривалість учня в читанні, або кількісно визначають радість і хвилювання, які молода людина може відчувати, читаючи книгу для розваги, на відміну від сканування уривка, щоб витягти правильну відповідь і, можливо, якийсь приз: кілька цифрових монет, новий капелюх для її аватара, автоматизовані слова похвали робота.
З огляду на витрати та неефективність освітніх технологій, аутсорсинг навчальних програм D.O.E. особливо загадковий для багатьох вчителів та батьківських адвокатів. “Чому ми звертаємося до приватної промисловості за основними державними обов’язками?” Хасан запитав. “Розробка програми повинна бути виконана власними силами, вчителями, які знають свої місцеві громади. В іншому випадку пріоритети будуть встановлені продавці”. Хасан та інші прихильники виділили програму H.M.H. “Into Reading”, яка широко не подобається за її залежність від уривків, відсутність різноманітних авторів та плоский, безголосий контент, як ілюстративну необхідність розробки місцевої навчальної програми.
ДеАнджеліс, який має ступінь магістра в галузі навчальної програми та викладання, сказав, що він стурбований тим, що навчання в стилі H.M.H. може мати ефект декваліфікації на його наймолодших колег. “З поширенням цих попередньо упакованих навчальних програм, я боюся, що ми виховуємо покоління вчителів, які вважають, що викладання – це завантаження уроку і просто доставка того, що там є”, – сказав він мені. Декваліфікація також є проблемою в будь-якій шкільній системі, включаючи Нью-Йорк, де недосвідченим вчителям дозволено або навіть заохочують використовувати A.I. – можливо, форму когнітивного аутсорсингу – для створення планів уроків, презентацій у класі та зворотного зв’язку про роботу студентів. Мартіна Мейєр, яка викладає четвертий клас у Брукліні, сказала мені, що вчителі часто отримують письмові відгуки від своїх керівників. “Це та сама якість роботи, яку вчитель середньої школи отримав би від студентського есе, написаного А.І.”, – сказала вона.
Мейєр та ДеАнджеліс є частиною Руху рядових педагогів (більше), який є кокусом соціальної справедливості Об’єднаної федерації вчителів та групою членів цільової коаліції. Змагальний підхід more-U.F.T. до ed-tech та A.I. у школах різко відрізняється від необережного оптимізму основної лінії U.F.T., яка представляє більшість вчителів державних шкіл у Нью-Йорку. Минулого року U.F.T. та її колега, Американська федерація вчителів, запустили Національну академію навчання ШІ, навчальну програму, яка фінансується партнерством у двадцять три мільйони доларів з Microsoft, OpenAI та Anthropic. Заняття та онлайн-ресурси академії пропонують вказівки щодо того, як вчителі можуть використовувати ШІ, щоб полегшити своє робоче навантаження; в одному курсі вчителі можуть “практикувати створення підказок ШІ спеціально для тих, хто вивчає англійську мову”, а на іншому вони можуть “навчитися створювати та персоналізувати агентів ШІ, які виступають в якості навчальних помічників, планувальників або партнерів зі зворотного зв’язку, використовуючи зручні для педагогів інструменти штучного інтелекту”.
Приймаючи гроші A.I. для цілей A.I., профспілки вчителів, здається, створюють ідею, яку багато хто з його рядових членів відкидають: що A.I. та ed-tech writlarge можуть допомогти та покращити роботу вчителів, на відміну від розмивання або витіснення їхньої ролі. “Немає аналізу трудових питань, які виникають при прийнятті корпоративних навчальних програм та розгортанні A.I. для вирішення неприйнятних умов праці”, – сказав мені Мейєр. “Якщо ситуація така, що вчителі навчають комп’ютери виконувати свою роботу за них, то ми знаходимося в дуже слабкому становищі за столом переговорів”.
Ситуація, яку описує Мейєр, – це та, яку багато лідерів D.O.E., можливо, мовчазно прийняли. Річард Карранза, який був канцлером з 2018 по 2021 рік, перейшов прямо з цієї роботи на керівну посаду в ed-tech компанії I.X.L. Навчання. Безпосередній попередник Семюелса на посаді канцлера, Мелісса Авілес-Рамос, тепер є “виконавчим резидентом” в H.M.H. А Міатереса Пейт, в даний час головний академічний директор D.O.E., є одержувачем стипендії, яку спільно пропонують Google та G.S.V. Ventures, венчурна фірма з венчурним капіталом.
Тим не менш, альтернативне бачення державної освіти, представлене членами aim and more-U.F.T. – те, яке відходить від екранів і центрів книг, навчання олівцем і папером, і відчуття вкорінення у фізичному місці, спільноті – є менш дорогим, ефективнішим і більш гуманним, ніж буферний технофеудалістський кошмар у додатку, який зараз займають наші діти. Будь-хто, хто старше певного віку або здатний читати електронну таблицю D.O.E., може зрозуміти це і може зрозуміти, як легко було б повернутися до цієї моделі педагогіки. Будь-хто може пролізти через червоточину.
Здається, єдиною основною перешкодою є те, що приватний капітал не вважає цю модель масштабованою або з високим R.O.I. Це зовсім не повинно бути перешкодою, за винятком того, що багато лідерів державної освіти в Нью-Йорку та інших місцях “купили майбутнє, окреслене технологіями та фінансами”, – сказав мені Крейг Гарретт, батьківський лідер коаліції цілей, який живе в Брукліні. “Єдине, що спрацювало досі, – це політичний тиск. Якщо наші класи коли-небудь повернуться до підручників та Скантронів, це станеться тому, що політична ціна протистояння тисячам батьків, учнів та вчителів стала занадто високою”.
